Як двічі переселенка і медикиня з Горлівки відкрила пекарню з "нуля" в Дніпрі

Але її історія — це не про легкий успіх. Це про відповідальність, ризик, віру в себе і любов до своєї справи


Біографія Ганни Горбачової рясніє географічними назвами. Жінка родом з Горлівки, а зараз вона власниця магазину-пекарні в Дніпрі. Ганна двічі змінювала місце проживання і відкривала заклади в Торецьку, Сєвєродонецьку і Дніпрі. Але її історія — це не про легкий успіх. Це про відповідальність, ризик, віру в себе і любов до своєї справи.

“Нам все це дається для чогось. Не за щось, а для чогось”, — каже жінка про виклики, які сміливо приймає від долі.

Горлівка

До 2014 року Ганна Горбачова жила в Горлівці й працювала медикинею у шахті — завідувала здоровпунктами та рятувала людей. Коли почались проросійські мітинги, вона розуміла і намагалась в цьому переконати оточення, — це не те що їм потрібно.

Медогляди на шахті закінчились якраз тоді, коли почалися прильоти в місті. Це дозволило Ганні закрити робочі питання, і вона з родиною вже наступного дня виїхала до Запорізької області.

У селі Новопетрівка під Бердянськом їх прихистила жінка. Вона дозволила родині жити у неї безплатно. Сама хазяйка родом з західної частини України. Окрім Горбачових, там віднайшли тимчасовий прихисток ще кілька переселенців. Сім’я прожила під Бердянськом до жовтня 2014 року. Потім Ганні зателефонував начальник і повідомив, що їй треба повертатись на роботу. Приїхавши додому, жінка не впізнала рідне місто.

“Мені колись наснився страшний сон, що прокинулась маленька дівчинка – а вдома нікого немає. Вийшла на вулицю, а там теж нікого немає. Такою і була Горлівка. Там нікого не було, окрім людей в камуфляжі й напису “Добро пожаловать в ад””, — пригадує Ганна.

Її не полишало відчуття, що скоро все це закінчиться. Жінка навіть фотографувалась на фоні блокпостів: думала, що скоро їх розберуть, а в неї навіть не лишиться світлини на згадку.

Життя в Горлівці вже було не те. Ганна згадує новорічне свято в дитсадку молодшого сина. На 5-річного хлопчика хотіли натягнути гімнастерку — вдягнути в костюм “захисника”. Вона ухвалила остаточне рішення — треба виїжджати звідси. Не зупиняло і те, що в рідному місті родина вже готувала квартири своїм дітям.

На той момент старший син Ганни проходив військову службу. Присяги він не зрадив, хоча йому було дуже боляче. Він радився з мамою — як йому вчинити? Адже залишивши Горлівку, у хлопця могли конфіскувати квартиру.

“Ти роби, як тобі підказує твоє серце. Будь-яке твоє рішення я підтримаю, але я б поїхала в Україну”, — відповіла Ганна сину.

Хлопець так і зробив, він переїхав до Торецька. А в січні 2015 року до нього перебралася вся родина.

Торецьк

Ганні стало спокійніше, коли всі діти знову були поруч. Але старший ніс бойові чергування. Звісно, жінка хвилювалась за нього. Це та інші обставини спричинили стрес, який серйозно вплинув на її здоров’я. У Ганни трапилася гіпертонія. Певний час жінка постійно спала.

А в березні знайшла в собі сили й разом з середнім сином пройшла короткотерміновий курс в Бахмуті — там викладали ведення бізнес-плану в центрі зайнятості, для переселенців. Кілька днів навчання надихнули майбутню підприємицю. Вона зрозуміла, де брати гроші та що хоче робити. Написала і захистила бізнес-план самостійно. В комісії навіть не вірили й питали: “Ну ви ж не самі це робили?”.

Так з’явився проєкт млинцевої — у квітні 2015 року. Назвали досить позитивно — “БлинОК”. Млинці прийшлися до вподоби містянам. До них приїжджали військові, медики. Про “БлинОК” ходили легенди. У 2017 році родина купила піч. І в асортименті з’явився хліб власного виробництва.

“А млинці в мене чудові. Якщо все розвалиться — почну з “БлинОК”, — зауважує Ганна.

У 2018 році Горбачови відкрили магазин і пекарню в іншому приміщенні, і тоді історія “БлинОК” добігла кінця. Натомість асортимент в новому закладі значно розширився. Додалися напівфабрикати, рибний відділ. Навесні 2020 року відкрили супермаркет.

У Торецьку не всі розуміли рішення Ганни переїхати сюди. Дивувались і казали, що Горлівка — це велике красиве місто. А Ганна відповідала, що коли приїжджає з Горлівки в Торецьк і бачить український прапор, — плаче від радощів. І дихалось легше. Місцеві зрозуміли це вже після початку повномасштабного вторгнення.

переселенка з Горлівки

Магазин в Торецьку

За словами підприємиці, триденні курси не дають навичок, зате знайшлись люди, які навчили її вести традиційний бізнес. І в цьому є перевага запуску власної справи саме в маленькому місті. Допоміг чоловік Ганни, який легко заводить знайомства. Пекарня стала для жінки справою її життя. Без складнощів не обходилось.

“У мене була купа штрафів. То це я не так зробила, то ще щось. А я знаю, як пов'язку на голову накладати і як протишокове вколоти”, — поділилася спогадами Ганна.

Була ситуація, коли їй доводилось замість продавця виходити в нічну зміну. Тоді Ганна сиділа в маленькому магазинчику і думала: “Для чого воно мені потрібно? Я хочу додому, спати”. Але кидати не можна було, адже є діти та орендована квартира. І це — відповідальність.

З часом бізнес почав вирівнюватись.

Сєвєродонецьк

Серед відвідувачів пекарні був знайомий Ганни з Сєвєродонецька. У 2021 році він переконав, що родина підприємців “виросла” з Торецька. І радив перебиратись до Сєверодонецька. Казав, що там не вистачає булочок Горбачових.

переселенка з Горлівки

Магазин в Сєвєродонецьку готувався до відкриття

Восени того ж року Горбачови поїхали до Сєвєродонецька. Місто дійсно вразило переселенців. Зі слів Ганни, там були чудові дороги, парки, спортивні майданчики. У порівнянні з Торецьком це був ковток свіжого повітря — в попередньому місті Ганна розвитку не бачила.

переселенка з Горлівки

Ганна лише встигла випекти хліб на пробу

Протягом листопада 2021-січня 2022 років Ганна готувалась до відкриття пекарні в Сєвєродонецьку. Орендували приміщення, зробили ремонт, встановили обладнання. Ганна лише один раз встигла напекти хліба — на спробу, не виставляли на продаж. Його з’їли в той же вечір. Вдруге хліб в Сєвєродонецьку випекти не вдалось.

Повномасштабна війна

25 лютого Ганна кричала в слухавку синові, щоб він з невісткою залишав Сєвєродонецьк і їхав до неї в Торецьк. Сєвєродонецьк почали одразу бомбити, а в Торецьку ще такого не було. Син з невісткою забрали собаку і поїхали звідти. Від пекарні, яку так і не встигли відкрити повноцінно, не залишилось нічого.

Було зрозуміло, що і в Торецьку на довго не затримаєшся — небезпечно. Найближчим містом був Дніпро, тому ухвалили рішення переїжджати туди. Згодом в Торецьку відімкнули воду, тому пекти Ганна не могла. Але до листопада 2022 року їздила туди майже щодня. Пояснює, що в місті все закрилось, а людям їсти хотілося. Тому магазин працював, поки поруч не прилетіла ракета.

переселенка з Горлівки

Магазин після ракетного удару

Паралельно орендували приміщення в Дніпрі та перевозили туди обладнання. Колишній колектив весь практично роз’їхався — залишались лише дві дівчини, які спочатку не хотіли виїжджати. Вони згодні були й надалі працювати, але Ганна вирішила закрити магазин з міркувань безпеки. Думала, що її працівниці поїдуть, якщо не буде роботи. Вивезти їх вдалося лише в січні — тоді, коли Ганна “евакуювала” і обладнання. Щоправда, одна з працівниць згодом повернулась до рідного міста через маму, яка не хотіла його залишати.

Дніпро

Діти Ганни перший час жили в родині військових, які зараз звільняють наші території. Вони дозволили переселенцям пожити у них безплатно, платили лише за комуналку. Син навіть друга вивіз.

Ганна з чоловіком винайняли однокімнатну квартиру. Забрали туди кішку з собакою, а потім і папугу. Молодшого відправили до Берліну зі свахою, але з часом він повернувся до батьків — не прижився за кордоном. На той момент хлопчику вже було 12 років.

переселенка з Горлівки

Таким було приміщення до ремонту

Перший магазин, який родина відкрила у Дніпрі, був доволі красивий, але людям не “зайшов”. Обладнання спочатку залишили на складі, потім подивились приміщення, домовились з власником про оренду.

“Звісно, для мене як для людини з маленького містечка оренда була великою. Вона відрізнялась від попередньої в 5 разів. Я спочатку ошаліла, а потім… Ну вибору немає”, — розповідає Ганна.

переселенка з Горлівки

Довелося попрацювати

Можна було б “прокачати” магазин, але часу не вистачило. В травні його закрили й відкрили за новою адресою — на тому ж проспекті, тільки нижче. Швидко продали обладнання і сконцентрували свої зусилля на новій локації. Ганна розповіла, що в приміщенні нічого не було, лише пічка. Ремонт зробили, а торгували перший час зі столика.

Людей було небагато, доки Ганна не заявила про новий магазин в соцмережах.

“У твіттері я кинула клич: “Твіттерські, допомагайте: хто в Дніпрі — хелп!”. І вони як пішли! Горлівчан скільки! І всі, хто приходив, розповідали, хто і звідки. Краматорськ, Маріуполь — всі міста Донбасу. Перший час це дуже допомагало”, — ділиться власниця пекарні.

Містом ширились чутки про смачний хліб. Люди приходили й говорили: “А нам про вас розповідали”, “Ми про вас читали”. Приїжджали й журналісти. Це і дозволило родині рік почуватись нормально.

переселенка з Горлівки

Такий вигляд має магазин в Дніпрі зараз

Зараз в команді працює 10 людей. Хоча Ганна каже, що достатньо і трьох. Саме її роль постійно змінюється. Вона є менеджеркою, а коли їздить на закупку, перетворюється на закупницю. Повертається в пекарню і чує: “Ганна Леонідівна, того немає!”, “Ганна, цього немає”. Поїхала шукати. Паралельно розв'язує питання з власниками приміщення і податковою.

переселенка з Горлівки

На плечах у Ганни — величезна відповідальність

Шалену підтримку надає родина. Ганна наводить приклад — через вік не може розкатувати тісто, а машинки для цього немає, тож доводиться телефонувати синові й просити його про допомогу. Він кидає свої справи й на 3-4 години приїжджає мамі на допомогу.

Попри всі труднощі Ганна зізнається, що від роботи отримує задоволення:

“Нам все це дається для чогось. Моя знайома каже: “Господи, за що?”. А я ставлю питання: “Для чого? Що ти маєш зрозуміти?”. Можливо, це буде певний ривок у бізнесі чи житті. Мені щось треба зрозуміти. Все буде добре. Ну напевно”.

Який хліб має попит?

Хітом продажів є батон на сироватці — він продається і взимку, і влітку. До шашликів беруть круглий італійський хліб. Певний час їли кокосове печиво — аж в чергу ставали. Його продавали гарячим, прямо з печі. А потім черга пропала — наїлися.

переселенка з Горлівки

Печиво

“Доводиться дивувати. Нещодавно робила “ліниві” хачапурі. Питають: “А чого “ліниві”?” “А тому, що звичайні ви вже не їсте”, — каже власниця пекарні.

Для круасанів навіть запікає окремо м’ясо. Рятує пічка, в якій можна одночасно запікати м’ясо і випікати булочки — запахи не змішуються.

переселенка з Горлівки

Круасани

Рецепти шукають в інтернеті. З чоловіком Ганна проводить час і на роботі, і вдома. А за вечерею вони можуть дивитись щось в мережі, потрапляти випадково на цікаві рецепти, зберігати чи пересилати їх один одному.

Зараз дохід впав ледь не удвічі, хоч і асортимент збільшився. Жінка пояснює це тим, що літо не є хлібним сезоном. І якщо раніше команда випікала 40 кг хліба, то зараз і 5 проданих кілограмів вважається успіхом. Намагаються брати аудиторію напівфабрикатами, морозивом і коктейлями.

переселенка з Горлівки

Дивують десертами

За спостереженнями Ганни, люди влітку менше їдять хліб — не дуже хочеться. Восени беруть булочки дитині в школу. І навіть під час дистанційного заняття вона має бути перед учнем. Люди забігають взяти перекус на роботу. А ввечері — якийсь смаколик до чаю.

Авторка: Софія Єлагіна

Джерело:https://v-variant.com.ua/article/dvichi-pereselenka-z-horlivky/

Джерело:  https://rabota-i-trud.ua

27.07.2023

Читати решту статей...