До слова, нині 8 тисяч соціальних працівників надають підтримку понад мільйону громадян у Києві
Тамара Бевз вже понад 10 років працює у Київському міському центрі соціальної, психологічної, професійної та трудової реабілітації «Аскольд» й розповідає про свою роботу як про своє життя.
Тамара Бевз працювала впродовж 30 років у сфері обслуговування, хоча це не стосувалося соціальної сфери.
«До центру „Аскольд“ я прийшла понад 10 років тому. Одразу зрозуміла, що це — моє місце і те, чого мені бракувало в житті: можливість допомагати людям, які справді цього потребують», — ділиться пані Тамара.
Вона усміхається, розповідаючи, що її день народження співпадає з професійним святом — Днем соціального працівника, як ніби сама доля підштовхнула її на правильний шлях.
Свою діяльність у центрі «Аскольд» Тамара починала як соціальний працівник. «Напевно, через мою відданість роботі я незабаром стала провідним фахівцем соціальної роботи», — зазначає вона.
Пані Тамара розповідає про роботу та емоції в центрі «Аскольд», додаючи, що тут немає суворого розподілу обов’язків, адже всі підопічні потребують схожих речей: спілкування, турботи, психологічної підтримки, хоча й мають різні інтереси.
«Я організовую багато походів на соціокультурні заходи — до театрів, виставок, на екскурсії, концерти та балет. Сьогодні мені зателефонувала наша відвідувачка й сказала, що такі заходи додають їм „шматочок здоров’я“», — розповідає Тамара.
Останнім часом пані Тамара більше уваги приділяє фізкультурно-спортивній реабілітації. На її думку, це не тільки зміцнює здоров’я, а й сприяє психологічному розвантаженню, допомагає зняти напругу. Вона підкреслює, що вся робота фахівців центру «Аскольд» взаємопов’язана і спрямована на реабілітацію людей з інвалідністю. У центрі понад 500 підопічних різного віку (від 16 років і старше) з різними діагнозами, за винятком інфекційних захворювань.
Раніше для розгортання реабілітаційної програми працівники центру «Аскольд» зверталися до МСЕК та соціальних служб. З часом їх популярність зросла завдяки «сарафанному радіо», і тепер люди самі звертаються до центру. Інформацію про діяльність «Аскольда» можна знайти на їхньому сайті та фейсбук-сторінці.
«Фізкультурно-спортивна реабілітація у нас має особливий напрямок, і я є головним фахівцем з цього напрямку. У нас проходять танцювальні заняття: ми вже освоїли вальс, ча-ча-ча, хоча це було непросто для моїх підопічних. Наразі вчимо танцювальні рухи під сучасні ритми. Я сама веду ці заняття, адже маю знання у цій сфері завдяки своєму сину, який професійно займається бальними танцями», — розповідає пані Тамара.
Щодо спорту, відвідувачі, які проходять реабілітацію, охоче займаються в шаховому клубі, а також захоплюються грою у бочча.
«Бочча їм дуже подобається, хоча для цього доводиться їздити до дитячо-юнацької школи „Прометей“. Особливо гра подобається тим, хто пересувається на візках. Ми також проводимо ранкові руханки та фізкультурні розвантаження. Дуже популярні заняття з настільного тенісу з волонтерами з БФ „Імпульс“. Тренери радіють зацікавленості наших підопічних, які отримують фізичне й психологічне розвантаження та насолоджуються спілкуванням», — ділиться Тамара Бевз.
Пані Тамара визнає, що раніше помилково вважала фізкультурно-спортивну реабілітацію надто складною. Проте люди охоче відвідують заняття, і це надихає: «Коли бачиш, що людині це справді допомагає і потрібно, хочеться робити ще більше», — підкреслює вона.
Особливим напрямом роботи центру «Аскольд» є розвиток та підтримка мозкової активності, адже серед відвідувачів є люди різного віку та з різними діагнозами. Для старших відвідувачів такі заняття є чудовим стимулом для підтримки розумової форми.
Значну увагу Тамара та її колеги також приділяють трудовій реабілітації, особливо популярною є гарденотерапія.
«Наші підопічні з таким захопленням сіяли насіння томатів і перцю, доглядали розсаду, пересаджували її в землю, поливали. Вони навчилися цьому і тепер знають, як все робити правильно. Спершу їм було трохи важко, але згодом самі приходили і питали, коли вже можна готувати ділянку до роботи. У нас є маленька грядка прямо у дворі офісу, там ми разом навчаємося і ділимося знаннями», — згадує пані Тамара.
З початком повномасштабного вторгнення роботу центру «Аскольд» довелося перевести в онлайн. Тамара та її колеги проводили дистанційні заняття: розповідали про рослини, навчали кулінарним навичкам, обговорювали рецепти й технології приготування страв. У той час психологічна підтримка стала необхідною як ніколи. Нарешті, в травні 2022 року, центр повернувся до повноцінної роботи.
«Ми також працюємо в госпіталі, де є своя особлива специфіка реабілітації — через творчість, психологічну підтримку, спілкування. Ми возимо наших Захисників на риболовлю на Оболонський острів. Для них це — справжня терапія, відпочинок біля води. Воїни отримують таке необхідне розвантаження, душевний спокій», — говорить Тамара.
На запитання про найяскравіший спогад, пані Тамара пригадує підготовку до Різдва.
«Я запропонувала нашим підопічним підготувати святкову виставу. Трохи переживала, що це буде для них важко, що їм не сподобається. Але ледве озвучила ідею — як одразу зібралася група охочих. Вони старанно читали слова, а коли треба було грати, вони вкладали в ролі всю душу. Я стояла, затамувавши подих, не вірячи своїм очам! Не вірили і їхні батьки, а мої підопічні справді виявилися такими талановитими. Це було на самому початку моєї роботи, і тоді я зрозуміла, що знайшла своє справжнє покликання», — говорить пані Тамара з ніжністю.
Зараз вона додає, що завдяки центру навіть створилася нова сім’я: у молодої пари, що познайомилася тут, вже підростає чотирирічна донечка.
«Приємно бачити, як спілкування перетворюється на щось глибоке і справжнє. Багато наших відвідувачів мріють про родину. І в нас уже є ще одна пара. Інші, бачачи їхні щасливі стосунки, теж намагаються знайти когось рідного для себе, ходять на побачення, а потім приходять до нас і з радістю розповідають, як усе минуло», — розчулено додає пані Тамара.
На завершення вона говорить про те, що соціальна робота вимагає не лише відданості, а й любові до людей. «Той, хто приходить просто відпрацювати годину, ніколи не матиме тієї віддачі, як той, чия душа прагне допомагати. Іноді мені здається, що це не я їх реабілітую, а вони мене», — завершує Тамара, з ніжністю в очах, розуміючи, що ці люди стали для неї справжньою родиною.
До слова, нині 8 тисяч соціальних працівників надають підтримку понад мільйону громадян у Києві.
Джерело:https://vechirniy.kyiv.ua/news/104998/
Источник: https://rabota-i-trud.ua
14.11.2024
