Розробка багатьох із них може бути дуже перспективною, але для цього потрібні інвестиції
Список корисних копалин Білгород-Дністровського району досить значний, але їх видобуток нерентабельний. На Білгород-Дністровщині є важливі природні ресурси: нафта, газ та золото. Розробка багатьох із них може бути дуже перспективною, але для цього потрібні інвестиції. Про це журналісту “Бессарабія INFORM” розповів професор кафедри морської геології, гідрогеології, інженерної геології та палеонтології Одеського національного університету ім. І. Мечникова Володимир Кадурін, який поділився подробицями розвитку корисних копалин з підрахованими промисловими запасами.
Великі запаси газу та нафти
За його словами, в Білгород-Дністровському районі високо оцінюються перспективи нафтогазоносності у відкладах верхнього і середнього девону – пластах вапняків та доломітов з гарними колекторськими властивостями на Східно-Саратській ділянці, де максимальний дебіт нафти складає 15-20 м3/добу, а також на Жовтоярській ділянці з притоком нафти 3,4 м3/добу. Нафта за своїми властивостями відноситься до категорії важковидобувної, з причини високої в’язкості і за відсутності високих технологій на сьогодні не видобувається. Вірогідно, що після проведення додаткових геологічних досліджень, перспективи промислового видобутку збільшаться.
Чималі пласти кам’яного вугілля
Пласти кам’яного вугілля поширені в північно-східній частині аркуша, і вивчені пошуковими роботами достатньо. Промислова вугленосність зв’язана з ділянками розвитку верхньої підсвіти жовтоярської світи нижнього карбону, представленої ритмічним перешаруванням пісковиків, алевролітів та аргілітів з прошарками кам’яного вугілля. Найбільш перспективною вважається Жовтоярська ділянка, кондиції якої знаходяться на рівні кондицій Добруджанського кам’яновугільного родовища Болгарії, де в подібних гірничо-технічних умовах діють ряд шахт з видобутку кам’яного вугілля. Прогнозні ресурси кам’яного вугілля на Жовтоярській ділянці оцінені в обсязі 383 млн. т, мінералогічний потенціал – 692,5 млн. т. На Тузлівській ділянці ресурси кам’яного вугілля оцінені в якості мінералогічного потенціалу в кількості 52,88 млн. т.
Золоті родовища
Перспективи території досліджень пов’язуються з пошуками дрібного та тонкого золота, пов’язаного з тонкотеригенними відкладами – дрібнозернистими пісками та алевролітами, як морського, так і алювіального генезису. Підвищений інтерес до пошуку дрібного та тонкого золота пов’язаний, в першу чергу, з впровадженням в практику нових технологій збагачення та отримання шліха, де концентрується дрібноуламкове золото.
Проведені в останні роки роботи геологами дали позитивні результати. В межах досліджуваної території, виявлений розсипний тип прояву золота. Розсипні прояви приурочені до теригенних порід четвертинного та неогенового віку. В неогенових відкладах золото зустрінуте в одиничній пробі, в новоросійських пісках (одеські верстви). В четвертинних відкладах золото виявлене в алевролітах і пісках еоплейстоцену-нижнього неоплейстоцену, в пісках першої надзаплавної тераси верхнього неоплейстоцену, а також в голоценових відкладах пляжів лиманів, озер та набережної Чорного моря.
Найбільш перспективними в плані пошуку тонкого та дрібного золота є сучасні морські відклади пересипу, який відділяє Чорне море від озер Шагани, Алібей, Бурнас. Середня ширина піщаного пересипу становить 100-350 м, простягання – 50 км. Відклади представлені пісками дрібно-і різнозернистими з гравієм, з численним детритом ракуші та цілими стулками черепашок молюсків. Продуктивний золотоносний пласт зв’язаний з морським пляжем шириною 25-50 м. Рудогенеруючими по відношенню до берегових та прибережних розсипів можуть бути золотоносні осадки мілководного шельфу.
Лікувальні грязі наявні в озерах Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас і до Будацькому лимані. Лікувальні грязі розвідані і деякі із них використовуються санаторіями для бальнеологічних цілей.
Корисні копалини в Татарбунарській громаді
В Татарбунарській громаді знайдені запаси нерудних будівельних матеріалів (село Білолісся – вапняк, село Борисівка – суглинки, село Глибоке – глина, Татарбунари – суглинки та вапняк). Про це йдеться в Стратегії розвитку громади на 2024-2030 роки.
Громада розташована у південно-західній частині Одеської області, у степовій місцевості, де середньорічна швидкість вітрового потоку у приземному шарі становить близько 5 м/с, що цілком достатньо для використання вітроелектрогенераторів. Особливо ефективний розвиток безпосередньо в приморській зоні, де показники швидкості вітру значно вищі, ніж в глибинних зонах.
Геліоенергетика (геліоконденсатори сонячні батареї) є досить перспективним джерелом енергетики. Показники прямої сонячної радіації: – при ясному небі – 9254 МДж/м, – при середній хмарності – 4727 Мдж/м.
Окрім того, за дослідження екологів, тут наявні значні запаси геотермальних вод на Саратсько-Татарбунарській платформі.
У зв’язку з тим, що колишній Татарбунарський район – сільськогосподарський, існує перспектива будівництва і експлуатації заводу з переробки побутового сміття та сільськогосподарських відходів у біогаз.
З огляду на види, кількість запасів і якість рекреаційних ресурсів, якими володіє громада, цілеспрямовано намітити напрямки розвитку таких основних видів рекреаційної діяльності, з урахуванням їх пріоритетності, значущості та територіальної приуроченості: масовий туризм, в основному, сухопутній відпочинок на територіях, прилеглих до приозерних зон, екологічний туризм, у тому числі сільський і фермерський, які доцільно розвивати по всій території громади.
Всі фото – ілюстративні
Источник: https://rabota-i-trud.ua
18.03.2024
