10% водіїв-чоловіків міського громадського транспорту КП «Одесміськелектротранс» були мобілізовані до лав ЗСУ, деякі жінки-водійки поїхали у більш безпечні міста. Тож, місто готове безкоштовно навчити кермувати міським транспортом з нуля жінок та створювати умови для опанування нової професії переселенцям
Одеса, як і багато міст країни, стикнулася з браком водіїв міського транспорту. 10% водіїв-чоловіків міського громадського транспорту КП «Одесміськелектротранс» були мобілізовані до лав ЗСУ, деякі жінки-водійки поїхали у більш безпечні міста. Тож, місто готове безкоштовно навчити кермувати міським транспортом з нуля жінок та створювати умови для опанування нової професії переселенцям.
На курсах водіїв тролейбусів побував кореспондент Української Служби Інформації Арсен Подосян.
Дивіться відео на нашому Youtube-каналі.
Зараз місту не вистачає 30% водіїв міського транспорту. Але скоротити кількість транспорту або припинити деякі маршрути в Одесі неможливо, бо чисельність пасажирів під час війни фактично не змінилася. Дехто з одеситів поїхали, а переселенці, навпаки, приїхали у віддалене від лінії фронту місто.
Тож в Одесі відкриті безкоштовні курси водіїв міського транспорту на базі навчально-курсового комбінату «Одесміськелектротрансу» на Водопродній.
Звісно, здебільш приходять жінки. Тому що у нас в країні війна. Так, приходять також і чоловіки, але їх менше ніж жінок, – повідомив в.о. очільника ОМЕТ Микола Литовчук.
Опановувати новий фах – водійки тролейбусу – жінкам допомагає дуже освічена наставниця. Ірина Величко працює водійкою-наставницею в навчальному комбінаті вже понад 10 років. А сама сіла за кермо міського транспорту ще у 1999 році.
Проблема в тому, що ми навчили хлопців, а їх забрали в армію. Лишилися одні дівчата. А дівчата бояться тролейбусів, тому йдуть у трамваї. Але тут лякатися нічого, всьому можна навчитися. Тут немає нічого такого жахливого та важкого… Ця робота дуже захоплююча. Я дуже люблю свою роботу. Дуже люблю своїх учнів, вони мене радують, – каже Ірина.
Ірина Величко
Вона вважає, що частіше легше навчити, чим перевчити. Не обов’язково повинна бути якась категорія у посвідченні водія. Всьому можна навчитися, і не треба боятися тролейбусів, бо єдина їх складність тільки у тому, що вони «прив’язані» до дротів.
Лілія Ніцова – водійка тролейбусу 2-го класу. Тролейбусом вона керує півтора роки, а до цього працювала кравчинею та комірницею. У дитинстві вона мріяла водити трамвай, але на курсах водіїв трамваїв місць не було, тому їй запропонували навчитися водити тролейбус.
Я керую автівкою 10 років. Подумала, чому б не опанувати нову професію. Вирішила прийти на курси водіїв тролейбусів і освоїла професію. Не жалкую. Мені дуже подобається, – каже Лілія.
Юлія Богуславська має вищу гуманітарну освіту та багато років була викладачкою історії в одеській Політехниці, а зараз сама є ученицею на курсах водіїв. Свого часу вона вирішила кардинально змінити життя. На момент прийняття рішення змінити роботу та піти вчитися на курси водіїв тролейбусу, досвіду водіння авто у неї не було. Але це її не зупинило. Те, що жінка-гуманітарій не в змозі опанувати технічну професію, Юлія вважає гендерними стереотипами. І зараз вона не просто не жалкує про те, що вирішила змінити крісло у кабінеті на сидіння у тролейбусі, а й щаслива. Тим паче, що заробітна плата наукової працівниці зі ступенем та стажем роботи була суттєво меншою ніж зарплата водія-початківця. Але Юлія змінила фах не через гроші. Їй дуже подобається водити тролейбус.
Я тільки навчаюся водити тролейбус. Багато років працювала в гуманітарній освіті, і мені захотілося якось змінити життя. Абсолютно змінити. Я озирнулася і побачила — ось! Тим більше, що тут можна було безкоштовно навчатися… Сучасна жінка може все, як і сучасний чоловік, — немає різниці. Якщо хотіти, якщо є бажання навчитися, то можна навчитися. Просто прийти, от з нуля, сісти і навчитися. Мені набридло сидіти в кабінеті і захотілося щось новенького, – каже Юлія Богуславська.
Юлія Богуславська
Теоретичний курс вже завершено, тож Юлія сіла за кермо тролейбуса.
Ми трошки їздили, і поки що все виходить. Мої перші враження – це захоплення. Така потужна машина, а ти в ній такий маленький, а вона тебе слухається і кудись їде. Це цікаво. Трошки може страшно, бо це відповідальність за пасажирів, яких ти везеш, тих хто довкола. Але захоплення більше. Можна дивитися як живе місто, як воно прокидається, як природа змінюється. Возити людей. Це цікаво, – поділилася враженнями Юлія.
Олеся Метелиця зараз водійка тролейбусу, але раніше працювала продавчинею у продуктових магазинах. В певний момент вирішила все змінити та втілити у життя дитячу мрію. На курси водіїв тролейбусу Олеся прийшла вже з посвідченням водія, але зовсім без досвіду. Звичайно, спочатку їй було страшно через габарити тролейбусів та відповідальність за пасажирів. Зараз, говорить Олеся, страху нема, бо є відповідальність та уважність. Страх того, що тролейбус «вилетіть» з електричних проводів та треба буде ставити штанги на місце, теж пройшов.
Коли ти залишаєшся один, страх зникає. Ти їздиш із водієм-наставником, потім із водієм-інструктором, а потім виїжджаєш самостійно. У кабіні нікого, тільки кондуктор в салоні. І в кожного свої обов’язки. І тоді вже боятися ніколи. Для страху немає часу – у тебе є розклад. Усі йдуть за інтервалом і тобі потрібно не затягнути машину, яка йде позаду, – каже Олеся.
Олеся Метелиця
Чомусь люди вважають, що водій тролейбуса – це чоловіча професія. Але жінки чудово спростовують цей стереотип.
У дитинстві, в класі 7-8, я хотіла стати водієм тролейбуса. Коли до бабусі приїжджала сюди в місто, мені було цікаво зрозуміти як це, бо тролейбус великий. Як це справлятися з ним?! Був великий інтерес. Зараз я не шкодую та вважаю, що стати водійкою, то був правильний вибір, – додає Олеся.
Повний курс навчання с початком війни тривав майже рік. Це було пов’язано з блекаутами, обстрілами та іншими складнощами війни. Зараз курс триває 2 місяці.
У групі навчання водіїв тролейбусів 15 осіб. Навчання проходить в два етапи: в комп’ютерних класах проходить теоретичне навчання, а практика – на учбовому міському транспорті. 100 годин проходить стажування безпосередньо на маршруті. І після цього водії вже виходять керувати електротранспортом на маршрути.
Випускникам курсів надаються посвідчення категорії «Т» та гарантовано працевлаштування в тролейбусному депо.
Зараз підприємство «Одесміськелектротранс» отримало «бронь» від мобілізації у 50% працівників, але працює над збільшенням до 90%.
Водій міського транспорту – це стабільна робота, з гідною зарплатою, соціальним пакетом, пільговою пенсією та впевненістю в завтрашньому дні
Тож всіх охочих, віком від 21 року, запрошують на безкоштовні курси водія тролейбуса.
Звертатися за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 1 (учбово-курсовий комбінат).
Телефони: 050 309 42 45, 048 717-54-66 ( учбово-курсовий комбінат), 048 717-54-58 ( відділ кадрів).
Источник: https://rabota-i-trud.ua
14.02.2024
