Ветеран АТО, який здійснив мрію заснувати екоферму
Східний Варіант уже неодноразово писав про Сергія Свириденка: ветеран АТО, донецький козак та досвідчений фермер. До повномасштабного вторгнення він заснував екоферму «Козацьке подвір’я» та виготовляв крафтові сири з козячого молока. Минулого року Сергій релокувався на Волинь, де продовжує працювати й зараз. Сергій — амбасадор «Спільноти Відновлення» та лауреат відзнаки «Незламні зі сходу». Про труднощі релокації та виклики повномасштабного вторгнення підприємець розказав Східному Варіанту
«Спільнота Відновлення» — засноване Східним Варіантом ком’юніті незламних жителів сходу, які заново поставили на рейки свою діяльність у сфері бізнесу чи в громадському секторі. Люди, якими ми захоплюємось та про яких хочемо розповісти якнайбільшій кількості людей. Бо такі історії варті вашої уваги та підтримки. Підтримайте створення таких історій — долучайтесь до «Спільноти Відновлення» та підтримайте Східний Варіант донейтом.
***
Ветеран АТО, який здійснив мрію заснувати екоферму
Сергій Свириденко народився та виріс на Донеччині. Рік тому під час розмови зі Східним Варіантом він зізнавався, що займатися фермою та власним виробництвом завжди було справою його життя.
У 2014 році війна застала Сергія в Донецьку, де він разом із дружиною займався торгівлею м’ясних виробів. З початком військових дій та окупації міста родина вимушено покинула будинок та спочатку переїхала на дачу. Після звільнення Костянтинівки Сергій та його дружина продовжували там торгівлю, але із січні 2015 року чоловік вступає до війська та долучається до антитерористичної операції.
Сергій Свириденко під час АТО. Фото дружини Сергія Сніжани у Facebook
Сергій відслужив майже півтора року, після чого демобілізувався. Тоді він зрозумів, що воєнні дії затягуються, тож повернувся до думок про відкриття власної екоферми молочних та м’ясних продуктів.
Потроху почали купувати кіз та робити сир із козячого молока. Сергій отримав грант, що дозволило побудувати окрему сироварню. Згодом на фермі з’явилися свині — угорські мангалиці. Так виробництво збільшилося до м’ясних делікатесів.
«Ось так воно й пішло в нас потихеньку вгору. Отримували гранти, додаткову техніку. Усе розвивалось. Насправді це не той бізнес, на якому можна заробити великі гроші. Але це прикольно, це моя справа. Я часто говорю, що я щаслива людина, бо жодного дня у своєму житті я не працював», — розповідає Сергій.
Фото: Наталя Наконечна у Facebook
Труднощі релокації та спроба відновити напрацювання
Початок повномасштабного вторгнення застало родину Свириденко в Костянтинівці. На деякий час виробництво зупинилося, а весною підприємці пробували налагодити роботу у воєнних умовах. Але ворог посилював обстріли цивільних будівель та інфраструктури: зникало світло, вода, газопостачання. Сергій зрозумів, що зима може бути складною, тож прийняв рішення релокуватися.
Фото: «Козацьке подвір’я» у Facebook
Сергій їздив Україною та шукав, де йому буде краще осісти. Вибір пав на одне із сіл Волинської області, куди родина й переїхала влітку минулого року.
«Переїзд був непростим. Спочатку найняли скотовіз, який причепили до Жигулів. У скотовіз загнали кіз на другий поверх, а на перший — трактор та інше обладнання. Вдалося переїхати за один раз. Слава богу, дісталися нормально. Була можливість скористатися програмою релокації від Міністерства економіки, але вона нам не підійшла. Нам пропонували везти кіз через «Укрзалізницю» або «Укрпошту», а як ми це зробили б із тваринами?», — розповідає Сергій про переїзд.
Сири «Козацького подвір’я». Фото: «Козацького подвір’я» у Facebook
На новому місці підприємець стикнувся з випробуваннями. Змінився клімат, а інша трава регіону лише ускладнила акліматизацію кіз. На жаль, частина тварин загинула, а інша — рано перестала доїтися. Після переїзду запустити виробництво вдалося тільки через кілька місяців.
Зараз, розповідає Сергій, екоферма переживає нехватку персоналу. На Волині складно знайти відповідальних працівників, які доглядали б кіз. Через це Сергій зменшує кількість тварин на фермі та поступово переходить на виготовлення продуктів із коров’ячого молока.
«Виходить, що дешевше купити, ніж своє виростити. Зараз свіжих козячих сирів у нас немає, тільки витримані. Якщо буде потреба, то і з козячого молока зробимо. Але з козами поки що працювати не будемо», — розповідає Сергій Свириденко.
Сири «Козацького подвір’я». Фото: «Козацького подвір’я» у Facebook
Сьогодні в екоферми «Козацьке подвір’я» можна придбати всілякі м’ясні делікатеси: від сала до різних видів ковбас. Доступні для замовлення тверді та м’які сири, зокрема плавлені, витримані з коров’ячого молока, копчені, з різними травами та спеціями, витримані з козячого молока тощо. Можна замовити домашнє вершкове масло, сметану, ряжанку, йогурт та кефір. Відсоток із виторгу підприємці «Козацького подвір’я» перераховують на ЗСУ. Військовослужбовцям та їхнім родинам передбачена додаткова знижка на усю продукцію.
Екоферма вже готує спеціальні подарункові набори, які можна придбати та подарувати членам родини на зимові свята.
Як підтримати?
Нещодавно Сергій став одним із головних героїв документального фільму Східного Варіанта «Українці: Відродження». Підприємець розказав журналістам про виклики релокації та роботу в часи повномасштабної війни.
Сергій Свириденко та екоферма «Козацьке подвір’я» стали лауреатами відзнаки «Незламні зі сходу»! За свою наполегливу працю, розвиток підприємства на Донеччині та продовження роботи попри воєнний стан!
Докладніше ознайомитися з продукцією «Козацького подвір’я» можна на сайті.
Джерело:https://v-variant.com.ua/article/fermer-iz-donechchyny/
Источник: https://rabota-i-trud.ua
25.11.2023
